Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/55036/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Горбатюка С.А., Калашнікової О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі №825/755/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" до Державної реєстраційної служби України, третя особа реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" звернулося в суд з позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 12.11.2013 № 7837697; зобов'язати відповідача зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" право власності на квартиру № 7 в будинку 23 по вул. Вєтрова в м. Києві та видати відповідне свідоцтво про право власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідність заявлених прав на оформлення у власність квартири №7 в будинку №23 по вул. Ветрова у м. Києві підтверджена поданими позивачем документами, як на новозбудоване нерухоме майно, які є достатніми для державної реєстрації права власності на нерухоме майно та видачі відповідного свідоцтва.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Державна реєстраційна служба України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2011 був прийнятий в експлуатацію II пусковий комплекс на вул. Вєтрова, 23 та 23-А, що підтверджується сертифікатом серії КВ № 16411019814.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-2012, яке набрало законної сили, визнані майнові права ТОВ "Сівер-Буд" - право на оформлення у власність об'єкту нерухомого майна, зокрема, квартири № 7 в будинку 23 вул. Вєтрова в м. Києві.

Позивачем 14.10.2013 була подана заява про реєстрацію права власності на квартиру № 7, що знаходиться в будинку 23 по вул. Вєтрова, м. Київ, що підтверджується карткою прийому заяви № 6734351.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 12.11.2013 № 7837697 відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру № 7 в будинку № 23 по вул. Вєтрова у м. Києві. Підставою для відмови у державній реєстрації права власності на вказане нерухоме майно зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яке набрало законної сили та яким було визнане право позивача на оформлення у власність об'єкту нерухомого майна, є самостійною підставою для державної реєстрації права власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся із позовом до Державної реєстраційної служби України, при цьому позовні вимоги заявлені ним до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, який не є стороною по справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 12.11.2013 № 7837697 про відмову у реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" права власності на квартиру № 7 в будинку 23 по вул. Вєтрова в м. Києві та видачі свідоцтва про право власності.

Відповідно ст.182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У відповідності до ст.22 Закону №1952-IV у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом було встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-2012, яке набрало законної сили, визнані майнові права позивача, зокрема, право на оформлення у власність об'єкту нерухомого майна, квартира № 7 в будинку 23 по вул. Вєтрова в м. Києві.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказане вище рішення суду є самостійною підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт за позивачем згідно ст.19 Закону №1952-IV.

Разом із тим, суд першої інстанції помилково зобов'язав Державну реєстраційну службу України зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" право власності на квартиру та видати свідоцтво про право власності, а не Реєстратора відновити права Товариства, оскільки відповідно до пункту 2 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV єдиним суб'єктом, наділеним повноваженнями приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації, є державний реєстратор.

Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині зазначення суб'єкта, повноважного повторно розглянути заяви Товариства.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України постанова суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині зазначення суб'єкта, повноважного зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" право власності на квартиру та видати свідоцтво про право власності. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року скасувати.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року змінити.

Викласти третій та четвертий абзаци резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" право власності на квартиру № 7 в будинку 23 по вул. Вєтрова в м. Києві.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України видати товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" свідоцтво про право власності на квартиру № 7 в будинку 23 по вул. Вєтрова в м.Києві."

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: